Але родина – це не завжди тато, мама, дитина. З початком відвідування садочку, він для Вашого сина чи доньки стане другим домом, а вихователь та одногрупники – другою родиною. Саме в цей час дитині необхідна Ваша увага і підтримка. Адже важливо пам'ятати, що вона перш за все дитина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомств період свого життя.

І Ви не повинні забувати, що дитина вчиться робити ті речі, яким ви і ми стараємося її навчити:

* Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися.

* Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися.

* Якщо діти живуть з глузуванням, вони вчаться бути боязливими.

* Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчатьсчя розчаруванню.

* Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі.

* Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.

* Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими.

* Якщо діти живуть у доброті та ввічливості, вони вчаться поважати.

* Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний.

Психолог у дитячому садку – це перш за все знаюча і глибоко розуміюча дитину людина, яка володіє загальними закономірностями та віковими особливостями психічного розвитку дитини. Будучи спеціалістом у дитячій психології, він повинен хоча б у загальних рисах орієнтуватися в психології дорослих, розуміти і оцінювати позицію, яку займає дорослий по відношенню до дитини, аналізувати їх спільну діяльність.

Основні функції психолога в дитячому дошкільному закладі пов’язані з охороною фізичного та психічного здоров’я дитини, із створенням умов, які сприяють їх емоційному благополуччю і забезпечують вільний та ефективний розвиток здібностей кожної дитини. Реалізація цих функцій пов’язана із співпрацею як з дитиною, так і з її батьками та педперсоналом ДНЗ.

Психолог ДНЗ №156 бере участь у виховному процесі загалом, виступає в якості компетентного і доброзичливого консультанта дорослих (батьків, педагогів) та дітей. З батьками в дитсадку проводяться: консультації (які надаються індивідуально та в групах), лекторії, круглі столи, виступи на батьківських зборах. Співпраця з дітьми проводиться в індивідуальному порядку та у групах.

Індивідуальна робота

Працюємо підгрупами

Обмін досвідом з колегами

Співпраця практичного психолога та муз керівника у роботі з дітьми

Музико терапія допомагає дитині пережити (навіть усунути) тривожний стан (емоційне напруження), подолати особистісні протиріччя, скутість, відкинути пригніченість і страх. Заспокоює, підбадьорює та зменшує негативні емоції, урівноважує функціонування нервової системи, знімає гнів, ворожість, ненависть, переживання. Чітко підібрані музичні твори заспокою-ють дитину, розслабляючи та відволікаючи її від страху і вмінню корегувати свої почуття та емоції. Музика допомагає людині адекватно висловлювати свої почуття, розвивати пластику рухів, зменшити емоційне навантаження на дитину; поглиблює вплив на дитину проведених релаксаційних вправ. Тому практичний психолог Патер Олександра Богданівна та музичний керівник Коваль Оксана Василівна проводять музикотерапію для корекції страху, три-вожності, знервованості та агресії у дітей дошкільного віку.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКІВСТВА

1. Не чекай, що Твоя дитина буде така, як Ти, або як Ти бажаєш, допоможи їй стати Собою, а не Тобою.

2. Не порівнюй дитину з іншою, а порівнюй саму із собою сьогодні, завтра, вчора.

3. Не вимагай від дитини платні за все, що Ти для неї робиш, Ти подарував їй життя. Як вона може віддячити Тобі? Вона подарує життя другій та третій: це незворотний закон вдячності.

4. Не перекладай на дитину свої образи, щоб на старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й зросте.

5. Не стався до її проблем зверхньо: тягар життя дається кожному по силі – будь впевнений, їй її тягар не менший, аніж Твій, а може й більший, тому що в неї ще немає звички.

6. Не принижуй.

7. Не карай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, карай, якщо можеш, але не робиш.

8. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину, ніколи не роби чужій те, що не бажав би, щоб інші зробили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою: не талановиту, невдаху, дорослу. Коли спілкуєшся з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке зараз із тобою.

Кілька коротких правил

1. Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4. Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

6. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

10. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.

11. Визнайте право дитини на помилку.

12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

Личаківський район м. Львова. ДНЗ № 156

Сторінка психолога